Повітрозбірники (Ресивери)

Повітрозбірники (ресивери) є ємнісними апаратами з номінальними об’ємами: 0,5; 1,0; 1,6; 2,0; 3,2; 4,0; 6,3; 8,0; 10; 16; 20; 25; 32; 40; 50 м³ і робочим тиском: 0,8; 1,0; 1,2; 1,6; 2,0; 2,5; 4,0; 6,3 МПа (8, 10, 12, 16, 20, 25, 40, 63 кгс/см²). Повітрозбірники слід вважати ємностями з номінальними об’ємами: від 0,5 до 25,0 м³ і робочим тиском повітря не більше 0,785 МПа (7,85 кгс/см²). Параметри ємностей, що перевищують значення тиску 0,785 МПа, слід вважати ресиверами. Ці ємності призначені для згладжування коливань тиску в повітропроводах або для створення запасу повітря під час роботи стаціонарних компресорів загального призначення, повітряних або ротаційних компресорів.
Повітрозбірники (ресивери) за узгодженням з розробником технічних умов можуть використовуватися як ємності для зберігання повітря, азоту, аргону та інших інертних газів і призначені для експлуатації в районах з сейсмічністю не більше 6 балів за дванадцятибальною шкалою. При необхідності експлуатації повітрозбірників (ресиверів) у районах з сейсмічністю понад 6 балів проводиться розрахунок на сейсмічну стійкість ємності, який додається до паспорта посудини, що працює під тиском.
Повітрозбірники (ресивери), що мають обсяг 25 м³ і більше, комплектуються кільцевими опорами.
Кліматичне виконання повітрозбірників (ресиверів):
УХЛ1 – при постачанні в райони з помірним і холодним кліматом;
Т1 – при постачанні в райони з тропічним кліматом.
Повітрозбірники (ресивери) можуть експлуатуватися в режимі малозмінного навантаження, періодичний підйомом і скидання тиску. Режим циклічності навантаження повинен вказуватися підприємством-споживачем при замовленні повітрозбірника.

таблиця штуцерів